ДОРОГА ДО ЛЕСІ
слідами сонячних коліс
піду до Лесі на розмову
у срібний ліс... У вічний ліс...
Там пурпурові горобини
квітчає інею габа,
там колисає сон і нині,
схилившись, Мавчина верба.
Сховавши в серці гадки-мрії,
згубившись в Вічності на мить,
у пісні білої завії
там Мавка спить... Там Мавка спить...
Де розсипає сонце скалки
із берестяного коша,
збагну: в волинської русалки
одна із Лесею душа.
У ній злилися воєдино
крицева міць — і ніжний цвіт.
Вона жива, жива і нині
і буде жити сотні літ.
Коли ж бо провесінь розбудить
і вічний ряст, і сон-траву,
ота душа піде між люди,
зорю щоб запалить нову.
...А вдома вірш мені насниться,
струна задзвонить молода...
Я знаю: в Лесиній криниці
ясна не вичахне вода.
* * *
Оксамитова ніч, інкрустована
зорями...
На якім із наріч будуть вірші
прозорими?
Може, мовою леготу над Дніпровими
плесами,
На наріччі джерельного
кришталевого плескоту,
Може, мовою Хортиці, на наріччі
калиновім
Погукає любов, щоби слово
прилинуло,
Ну, а може, степи на наріччі
волошковім
Нашепочуть рядків із шляхів
запрошених,
На наріччі небеснім утішать
розмовою...
Будуть вірші мої українською
мовою.
***
Я квітка. Я бджола. Я сон-трава.
Я квітка. Я бджола. Я сон-трава.
Я змах крила і паморозь на листі.
Я свіжий ранок у росі перлистій.
Я подих вітру. Я зоря жива.
Я небокрай у візерунку хмар.
Веселка я, і синява, і місяць.
Я аромат солодкий пишних китиць
Квітучого бузку. Я дзвін Стожар.
Я синій льон. Я золото пшениць.
Солона хвиля. Шебет солов’їний.
Я ластівка. Я мамина калина.
І соняшник. І спалахи зірниць.
Я плескіт рік. Гніздечко серед віт.
Я тиша й грім. Мовчанка я і слово.
Цвіту барвінком ясно-лазурово.
Я безконечний. Я крихкий – твій світ…
22.02.2015
* * * Ч Е К А Н Н Я
А ти знаєш, шо море розфарбовує
небо?..
Море срібне, як місяць у ясній
вишині,
і рожеве, як ранок — той, що
манить до себе,
і зелене, як літо — те, що
сниться мені.
А ти знаєш, що море розфарбовує
вітер?..
Море сиве, як хмари, що гойдають
грозу,
і прозоре, як шепіт квітів, сонцю
відкритих,
й кучеряве від
штормів, що розраду несуть.
А ти знаєш, що море розфарбовують
ранки
і червоні — на вітер —
чарівні вечори,
коли крила складають
білосніжні фіранки,
коли зоряне срібло
струмує згори?
В нас попереду — літо, повне моря
і неба,
повне сонця і вітру, що не знає
оков.
В нас попереду — зустріч... і
чекає на тебе
біля ніжного моря непочата любов.
08.07.2015 учасниця "Літературної майстерні", учениця 11 класу Людмила ДМИТРІЄВА записала для ТВ Бездянськ 15-хвилинний ролик, де вона читає свої вірші
СТИХИ О ЛЮБВИ
ДРУГУ
Письмо я склею из обрывков газеты
И адресую в никуда, в неизвестность.
Свою докуришь в тишине сигарету,
Походкой лёгкою
означишь окрестность,
Не будешь знать, куда идёшь и что видишь,
Букеты станешь собирать из терпенья,
Быть может, ты кого-то в жизни обидишь,
Пройдёшь не глядя, не попросишь прощенья.
Письмо я склею из обрывков фантазий
И адресую никому, в незнакомость.
Да, я не вижу в этом мире препятствий,
И наша жизнь всё идёт –
прочь от дома.
И о письме тебе лишь будет известно,
Ты не раскроешь никому эту тайну,
Ведь мы друзья, а это очень мне лестно,
И зная это, ты не будешь… не станешь…
2015
***
В
мире нужно место иметь,
Где
тебе всегда будут рады,
Где
найдёшь любовь и отраду,
Где
друзья не будут стареть.
В
мире надо место иметь,
Где
ты сможешь порой ошибаться,
Ждать,
надеяться и улыбаться
И
в мечту свою улететь.
В
мире нужно место иметь,
Где
обняться сможешь с друзьями,
Где
не льются слёзы ручьями
И
где злобе никогда не кипеть...
11.05.2015
*** ОРАНЖЕВОЕ НА СИНЕМ
Хрустальная витрина января:
В ней синий снег и зарево заката.
Наверное, придуман был не зря
Поток времён, излившийся когда-то…
Вы улыбнитесь солнца янтарю:
Его лучи - оранжевые нити –
И заходите в лавку к январю,
И что-нибудь … хоть что-нибудь
купите!
Купите синий царственный покой,
Кусочек хоть – он нужен почему-то,
До времени пусть будет под рукой
В шкатулке ледяного перламутра.
Купите кружева оранжевых лучей
Полоску яркую, чтоб угол свой украсить
Иначе дом останется - ничей
И праздник вечно будет вам не в праздник.
Тут радость так оранжево-нежна,
И чистый снег сияньем синим брызнет...
Вы спросите: а какова цена?
Да что цена… Всего – кусочек жизни!
… Лето,
лето пышное,
с солнышком над вишнями,
с
алою черешнею
и
с клубникой нежною...
Не
спеши закончиться –
пусть
мечты исполнятся!..
***
29.08.2015
…Я не вернусь. По звёздам не гадай.
***
29.08.2015
…Я не вернусь. По звёздам не гадай.
И не ищи мои следы на камне.
То,
что имели - ветру всё отдай.
Отдай. Не жди ответа.
Утром
ранним
я
не вернусь...
***
Не бывает маленьких жизней.
Каждая жизнь – вселенная.
Расцветает странно, капризно
Роза ветров нетленная.
Разлучило море причалы –
Пенные волны куражатся,
Почему же мне не сказали:
Больно прощать окажется?
Натянули струны вокзалы,
Почему же мне не сказали:
Наша любовь не сложится…
ВЕСНЯНІ СНИ. МОЄ, РІДНЕ
Сивий терен – очі з поволокою,
І шипшина, і сердитий глід…
По Крутенькій, балкою широкою
Десь побіг мого дитинства слід.
Пирії цупкі і нашорошені,
Подорожник, ряст і сон-трава
Спогадами солодко-хорошими
Залишились в пам’яті й словах.
І живу давно уже у місті я,
Та признаюсь: кожної весни
Проліски блакитними намистами
В березні навідуються в сни.
А у квітні – терен понад Терсою,
Кругляк і лелечий унісон…
Іншої не може бути версії:
Серце – там, звідкіль приходить сон.
18.04.2019
2 коментарі:
Щиро бажаю Вам творчих успіхів і натхнення!
Дякую!
Дописати коментар